Нове звернення до готичної традиції припадає на той же час, що й розвій феномену  постмодернізму, який, у літературній площині, за суттю своєю є міксуванням і переосмисленням літературних набутків попередніх епох. Дослідники вбачають виразну присутність готичної лінії у постмодернізмі, вказуючи на особливий різновид «готичного постмодернізму» – «жанр, що свідчить про виживання готики у парадигмі постмодернізму на літературному та філософському рівнях». М. Бевіль (Maria Beville) виокремлює ті спільні теми, які розвивають готична й постмодерна проза: це «криза ідентичності, фрагментарне відчуття себе, темрява психіки людини,  також філософія буття та пізнання». Актуалізація готики в новітніх обставинах пояснюється новим підходом до розуміння реальності, що, розширюючи межі  суто  наукового  пізнання,  схиляється  до  множинності  потрактування дійсності, можливості існування «надприродної та трансцендентної екзистенції, що загалом є ключем до готичної уяви <…> і взагалі притаманне поетиці постмодернізму». Маніфестація готичного у постмодерному письмі, синтезована М. Бевіль, зводиться до кількох домінантних концептів: «Концепт піднесеного, що пізнається через переживання жаху; саспенс та хоррор; надприродне; метаморфози; гротеск; одержимість смертю та ідеєю кінця».

На нашу думку, зазначені концепти цілком суголосні особливостям поетики авторського ніверсуму Р. Дала. Зокрема, в цій розвідці увага зосереджена на аналізі неоготичної стилістики збірки оповідань Р. Дала  «Поцілунок» (Kiss Kiss, 1959). Збірка складається з 11 оповідань, у кожному з яких, так чи інакше, змодельовані описані М. Бевіль концепти, хоч, на наш погляд, принагідно цього зібрання оповідань Р. Дала конститутивним чинником є кореляція концептів  метаморфози» і «трансформації».

Творчість Роальда Дала  (Roald Dahl, 1916 –1990), відомого англійського прозаїка ХХ ст., і сьогодні перебуває в полі зору зарубіжних критиків та літературознавців, що можна пояснити кількома доволі різнорідними факторами.  Серед  головних  –  міфологізована  біографія  письменника,  котрий під час ІІ Світової війни служив у британських військово-повітряних силах і безпосередньо брав участь у бойових діях. Цей чинник, на думку сучасного англійського критика А. Крейг (Amanda Craig), пояснює наявність дискурсу насильства у прозі Дала, адже «лише небагатьом з людей властива подібна жорстокість: він – один із дитячих письменників, хто направду вбивав людей. Це, звісно, впливає на те, як він сприймає інших та весь світ загалом».  

Критик віднаходить ключ до розуміння особливої позиції Дала, котрий  успішно поєднує в своїй творчості дві іпостасі – одного з найпопулярніших дитячих письменників (варто згадати хоч би відому повість-казку «Чарлі і шоколадна фабрика» (Charlie and the Chocolate Factory, 1964)) і заразом автора, котрому в малій прозі, адресованій «дорослому читачеві», вдалося створити цілий універсум буденного жаху повсякдення. Інший важливий фактор – авантюрний досвід невтомного шукача пригод, який приводив Дала у різноманітні куточки світу, що відобразилося як у його белетристиці, так і в автобіографічній повісті «Лечу сам» (Going Solo, 1986).

Ще одна причина успіху Дала у полі масової культури – це постійна реактуалізація його спадщини у формі вдалих екранізацій дитячих книг, зокрема, це «Матильда» (реж. Д. ДеВіто, 1996) та «Чарлі і шоколадна фабрика» (реж. Т. Бертон, 2005). Однак, на нашу думку, найважливіший фактор загадковості й незбагненності художнього простору Р. Дала, що живить  незгасаючу увагу  читацького загалу до  його творів, залишається допоки нез’ясованим, що й зумовило мету пропонованої розвідки, спрямованої на встановлення тієї контекстуальної традиції, приналежність до якої – послідовно-акцентовано чи алюзивно-дискретно – завжди відчутна у його творах, маніфестована на всіх поетикальних рівнях.

Нині казки народжуються в сучасному світі телебачення, Ііггернету, реактивних літаків і швидкісних автомобілів. Події в новітніх казкових творах відбуваються не в царських палатах і дрімучих лісах, а в нашому часі й близькому для нас просторі. У них діють не принци і принцеси, а звичайні герої з притаманними їм рисами нашого покоління. Але казка все одно залишається казкою, бо в ній, як і раніше, панує атмосфера чарівності й триває боротьба між багатством і бідністю, добром і злом, любов'ю і ненавистю. Як і в класичних казкових творах, сучасні герої випробовуються на духовну стійкість, з ними відбуваються всілякі перетворення, але тільки той, хто гідно витримав випробування, залишився собою й виявив людські чесноти, перемагає й винагороджується. Чарівний світ сучасної казки допомагає нам краще пізнати світ, у якому ми живемо, і самих себе, людей XXI ст. Отже, яка ж вона, казка нашої епохи? Які риси класичної казки вона ввібрала в себе і які нові ознаки в ній з’явилися з часом? Дати відповідь на ці запитання нам допоможе сучасний письменник Роальд Дал.

Роальд Даль народився 13-го вересня 1916-го року в Лландаффі, Кардіфф, Уельс (in Llandaff, Cardiff, Wales), в сім'ї норвезьких батьків, Харальда Даля (Harald Dahl) і Софії Магдалини Хессельберг (Sofie Magdalene Hesselberg). Своє ім'я майбутній письменник одержав у честь полярного дослідователя Роальда Амундсена (Roald Amundsen), національного героя Норвегії (Norway) того часу. 

Трирічний Роальд в 1920-му позбувся своєї 7-річної сестри Астрі (Astri), яка померла від апендициту, а через кілька тижнів помер від пневмонії його 57-річний батько. Спочатку Даль навчався в школі при соборі у Лландаффі (The Cathedral School, Llandaff), після чого перейшов в школу-інтернат в Англії " (England). З 1929-го він був учнем школи Рептоне в графстві Дербішир (Repton School, Derbyshire), але надалі вирішив відмовитися від університету.

Даль був надзвичайно високого зростання – 1.98 м; він став капітаном футбольної команди, а також грав у ‘п'ятірки' і сквош. Коли юнак навчався в Рептоне, шоколадна компанія ‘Cadbury', як зазвичай, відправила в школу кілька коробок з новими цукерками в школу, щоб їх могли оцінити учні. Мабуть, Даль використовував свою мрію – вразити ‘Cadbury' винаходом нового виду шоколаду для компанії – в якості натхнення для народження його третьої дитячої книжки ‘Чарлі і шоколадна фабрика' 1963-го. Втім, ‘шоколадні мотиви' зустрічаються і в інших його книгах для дітей.

Після призначення в 80-у ескадрилью Королівських ВПС, Роальд сіл в застарілий винищувач-біплан ‘Глостер Гладіатор' (‘Gloster Gladiators') і був вельми здивований, що ніхто не готував його до повітряних боїв. У 1940-му він не зміг знайти злітно-посадкову смугу в 48 км на південь від міста Мерса-Матрух (Був Matruh), і, коли закінчувалося паливо і наближалася ніч, Даль був змушений спробувати сісти в пустелі. Шасі врізалося в валун, літак розбився, а його пілот зламав ніс, пошкодив череп і тимчасово втратив зір. Роальд було врятовано, однак у серпні 1946-го був визнаний інвалідом Королівських ВПС, і пізніше написав про свою катастрофи.

За його першій дитячій книзі, ‘Гремліни' (‘The Gremlins') 1943-го, про маленьких шкідливих істот, яких всі пілоти ВПС звинувачували у всіх виникають проблеми з літаками, в 1984-му Джо Данте (Joe Dante) зняв популярний однойменний фільм.

Роальд одружився на американской актрисі Патриції Ніл 2-го липня 1953-го. Їх шлюб тривав 30 років; у пари народилося п'ятеро дітей: Олівія (Olivia), Тесса (Tessa), Тео (Theo), Офелія (Ophelia) і Люсі (Lucy).Коли в грудні 1960-го візок із чотиримісячним Тео збило нью-йоркське таксі, малюк заробив гідроцефалію, в результаті чого його батько прийняв участь у розробці WDT-клапана, пристрою, що полегшує хворобливі стани. У листопаді 1962-го від корового енцефаліту померла Олівія, після чого Роальд став прихильником імунізації і присвятив померлої доньці свою книгу "The BFG' 1982-го.

У 1965-му дружина Патриція перенесла аневризму судин головного мозку під час вагітності їх п'ятою дитиною, Люсі. Люблячий чоловік взяв під контроль реабілітацію подружжя, так що актриса змогла не тільки знову ходити і говорити, але і реанімувала свою кар'єру. І все-таки шлюб Ніл і Даля закінчився розлученням, і в 1983-му письменник одружився на Фелісіті ‘Ліссі' Кросленд (Felicity ‘Liccy' Crosland).

Роальд Даль помер від гематологічного захворювання (МДС), 23-го листопада 1990-го, у віці 74-х років. В Африці (Africa), Великобританії (United Kingdom) та Латинській Америці (Latin America) 13-го вересня відзначають День Роальда Даля'.